Этнология: «Заліська Русь» та помилка міністра. (Перечитуючи «Задонщину»)

Наприкінці серпня очільник українського МЗС Дмитро Кулеба, коментуючи висловлювання глави МЗС РФ Сергія Лаврова, озвучив у своїй заяві (поміж іншого!) відому міфологему антинаукових «фахівців» про те, що «до XVIII ст. його [Лаврова] держава мала одну назву: Московія». Малися на увазі часи царювання у Москві – Петербурзі Петра Першого.

Але! Давайте подивимось у відоме літературно-публіцистичне першоджерело, яке було написане ще за 340 років до проголошення Російської Імперії. А саме – у «Задонщину»! Твір, написаний рязацем Софонієм в Москві приблизно 1381-го року.

В зазначеному тексті Волго-Окське межиріччя декілька десятків разів зветься «Руссю». Та й ще декілька десятків разів – «Руською Землею». Один раз (в якості мамаєвої цитати) – «Руським Улусом».

І жодного разу – Московією!

Напів-наукові ж дилетантські кола, погоджуючись з наведеним вище археографічним фактом, всеж заперечують «руськість» Росії тим, що як там москалі самі себе не ідентифікували, то європейська цивілізована спільнота завжди до 18 ст. іменувала їхню державу Московією.

Але це не так!

У всіх тодішніх німецьких державах – «Russland». У документах папського Риму – «Ruthenia».

І навіть у В.Шекспіра (наприк. XVI ст.) – «Росія» («Russia»): «Усе це тягнеться як ніч в Росії. Тоді, коли вона найдовше там» [«Міра за міру». – Дія 2, сцена 1].

Відомо, що сучасна великому драматургу лондонська громадскість була під впливом розповідей англійських мореплавців про їхні мандрівки до Архангельска, де вони зимували, спостерігаючи разом з архангелогородцями «напів-полярні» тамтешні ночі.

До останньої чверті 12 ст. «Руською Землею» звалася частина Середньої Наддніпрянщини й долина Десни з містами: Київ, Чернгігів, Брянськ (столиця Сіверської Землі з середини 13 ст.), Курськ, Трубчевськ, Вишгород, Льгов, Севськ, Переяслав-Руський, Трубчевськ, «Прото-Орел» (відоме археологам городище 11 – 15 ст.), Білгород-Ірпіньський, Мценськ, Новгород-Сіверський, Комарицьк, Треполь, Карачев та деякими іншими давніми та сучасними російськими і українськими населеними пунктами.

Наприкінці ж 12 ст. хоронім «Русь» поширився на Смоленщину, Волго-Окське межиріччя («Заліська Русь»), колишню Деревську Землю (сучасні Житомирщина і Західна Київщина), Волинь, Турово-Пінщину.

У 1-й же чверті 13 ст. – на Новгородську Землю, Псковщину, Муромо-Рязанщину, Полоцько-Мінську Землю і Наддністрянщину (Галицька Русь).

Все ж таки урядовим посадовцям не завадило б звіряти свої публіцистичні тези з наукової тематики з фахівцями. А не з дилетантськими матеріалами і статтями.

А тим паче – не з антинауковою (навіть газетною!) глупотою!

Абакумов Александр Васильевич (на укр. яз.)

02 августа 2021

Этнология